Розділ «ГАЙДАМАКИ»

Та й зно­ву німіли.

“Годі, пташ­ко!”

“Ще тро­шеч­ки,

Ще… ще… си­зок­ри­лий!

Вийми ду­шу!.. ще раз… ще раз.

Ох, як я вто­ми­лась!”

“Одпочинь, моя ти зо­ре!

Ти з не­ба злетіла!”

Послав свит­ку. Як ясоч­ка,

Усміхнулась, сіла.

“Сідай же й ти ко­ло ме­не”.

Сів, та й об­ня­ли­ся.

“Серце моє, зо­ре моя,

Де це ти зоріла?”

“Я сьогодні за­ба­ри­лась:

Батько за­не­ду­жав;

Коло йо­го все по­ра­лась…”

“А ме­не й бай­ду­же?”

“Який-бо ти, єй же бо­гу!”

І сльози блис­ну­ли.