Розділ «ГАЙДАМАКИ»

Добре по­гу­ля­ли:

Трохи не рік шля­хетською

Кров'ю на­пу­ва­ли

Україну, та й за­мовк­ли -

Ножі по­щер­би­ли.

Нема Ґонти; не­ма йо­му

Хреста, ні мо­ги­ли.

Буйні вітри роз­ма­ха­ли

Попіл гай­да­ма­ки,

І ніко­му по­мо­ли­тись,

Нікому зап­ла­кать.

Один тілько брат наз­ва­ний

Оставсь на всім світі,

Та й той - по­чув, що так страш­но

Пекельнії діти

Його бра­та за­му­чи­ли,

Залізняк зап­ла­кав

Вперше зро­ду; сльози не втер,

Умер не­бо­ра­ка.

Нудьга йо­го за­да­ви­ла