Розділ «Сергій Жадан Динамо Харків. Вибрані вірші»

заходять в свої будинки, обережно

переступаючи через черепах і старих,

вже сліпих від старості тритонів;

крізь земляні долівки в їхніх будинках щоранку

виростає очерет, з якого пастухи роблять

дивні духові інструменти, що звучать залежно

від напрямку вітру;

і, виганяючи зранку череди, вони

випускають вперед повітряних зміїв і

вимахують бамбуковими палицями,

будячи зі сну помаранчеві зірки;

кажучи —

вперед, наші старі бойові черепахи, вперед,

виплутуйтесь із цієї жорстокої трави,

ламайте смарагдове листя, за нашими спинами,

за нашими голосами обов’язково прийдуть наші діти,

вони ще дійдуть до кінця безкінечних полів,

в яких нам доведеться помирати від лихоманки

і старості, так що вперед, вперед, на голос повітряних

зміїв, на порух нічних тварин, на тіні померлих,