Думи мої, думи мої...

Скаже й засміється, та як засміється, розлягається й сміється:

— Девело!

А «девело» росте, квітне, розлягається, цвіте...

Бо Павлушка мій під отим «девелом» підскакує...

Хай живе Павлушка!

Хай живе «девело»!

28 червня, 52. Помер Стражеско. Ціла епоха відійшла у вічність!

І яка епоха! Краса медицини! Розумної, гуманної, чесної медицини! Медицини, що

любила народ!

Образцов... Стражеско!

А я мав щастя і Образцова бачити... Говорити з ним...

І досі в моїх очах стоїть благородна, велична постать професора Образцова, учителя Стражеска... Учителя, батька...

Наслідник Образцова....

Честь, славу і гордість України, гордість Києва пронесли вони, славні мужі наші —

Образцов і Стражеско!

Хай вічно живе пам'ять про славних, про мудрих, про великих...

Про Стражеска й Образцова!..

28 червня, 52. Умер Стражеско!