Думи мої, думи мої...

1 січня, 52. Не можу не сказати теплого слова про М. Т. Рильського за статтю в

новорічному номері «Радянська Україна».

Стаття зветься «Зорі Кремля».

Так писати може тільки великий письменник! Не в словах, а в кожній літері, в кожній

комі — любов до народу!

Цілую Максима Тадейовича!

І радуюсь, що він живе серед нас!

23 січня, 52. їздили полювати. Це не вперше і не востаннє. Нічого!

І як радісно, що я нічого не вбив!

І як радісно, що я ще поїду (обов'язково!), щоб щось убити!

І як радісно буде, що я нічого не вб'ю.

Одне тільки: Павлушка, онук, чекає від діда зайця. А дід — без зайця та й без зайця!

Перед онуком незручно!

25 січня, 52. Інтересне явище. Пригородні селяни, оті, що до Києва щодня з

молоком, з яйцями, з городиною, — це все спекулятивний елемент. Неприємна публіка! І

як тяжко колгоспним керівникам із ними! Розбещене, розхристане, не колгоспне, а

спекулятивне!