Думи мої, думи мої...

мого Павлушки, атомну бомбу готує! Що це робиться?!

Ви тільки подумайте! Я одного хочу, щоб він, отой маленький, біленький Павлушка, виріс великий і задавив Трумена! Щоб усі Павлушки повиростали і задавили Трумена! І

все!

З грудня, 51. Слава Гоголю, Ніколаю Васильовичу!

Працюю над «Ревізором»...

Як це трудно! Тру-у-у-дно!

Я ж буду злочинцем, коли зроблю з Гоголя Вишню! А хіба я зможу підпаскудитися, щоб із Вишні зробити Гоголя?!

От і борюкаємося!

А хочеться, щоб Гоголь зазвучав нашою мовою так, як він має право звучати...

Одна українська поетеса в розмові зо мною (ми говорили про переклад Гоголевих

творів) здивовано запитала:

— А зачєм?

Те, що українська поетеса сказала мені:

«А зачєм?» — я не здивувався. Іменно — «зачєм»? Бо вона, на жаль, і досі не

розуміє, що є на світі народна, рідна народові, мова.

...Так от Гоголь! Ніколай Васильович! Як його зробити так, щоб по всіх селах любили

його?

Як? Навчіть!

Ота поетична індичка може сказати: «Зачєм?»