— Де?
— Та чого ви, — каже, — до мене присікались?! У лісі я не був, ніякої кози я не вбивав!
Тоді я вже до нього ладиком.
— Слухай, — кажу, — чоловіче! На власні ж очі всі ми бачили, що козу ти вбив, що з козою ти додому біг і з козою в хату вскочив! Де вона, кажи!
— Та то ви помилилися! То, може, сусіда, а не я! Я вдома сидів!
— Ні,— кажу, — не сусіда, а ти!
Та, вже ви знаєте, і злість мене бере, та й цікавість розпинає, де можна козу так заховати?! Ми ж усе облазили і не знайшли.
Тоді я йому кажу:
— Слухай, дядьку! Даю тобі слово, що нікому нічого не скажемо, нічого тобі не буде, коза залишиться тобі,— скажи, де ти її так заховав, що ми знайти не можемо? Де?
Він довго думав та й каже:
— А нічого не буде?
— Та нічого! Слово даю! Тоді він до жінки:
— Покажи!
Жінка його відхилилася від колиски:
— Ось вона! Я її груддю годую!
Підходимо: справді, лежить у колисці невеличка дика коза, над якою в скорбній материнській позі весь час стояла браконьєрова дружина.
— Отакі браконьєри! — закінчив оповідання Юрій Васильович Шумський.
Хитрюща бестія — браконьєр. І шкідлива бестія — браконьєр.
Та проте й з ним боротися можна.
Повертаючись одного разу з охоти, зайшов я по дорозі до давнього мого знайомого Максима Тудистрибни перепочити та молочком підкріпитися.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Том 3. Усмішки, фейлетони, гуморески 1944—1950» автора Вишня Остап на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „МИСЛИВСЬКІ УСМІШКИ“ на сторінці 43. Приємного читання.