Розділ «МИСЛИВСЬКІ УСМІШКИ»

— Бббах!

— Ну, що? — кричить вам з другого кінця балки приятель. — Пудель?

— Пудель! — одповідаєте ви.

— Я так і знав! — іронізує приятель. А ви собі думаєте:

— Слава богу, що пудель! Хай собі пташечка живе! З собакою так само дуже інтересно полювати вальдшнепа. З хорошим, певна річ, собакою.

Стойка… Піль!.. Бб-бах!.. і т. ін.

А мені здається, що не так навіть інтересно полювати вальдшнепа з собакою, як про це розповідати.

— Ральф мій… Не встиг я вилізти з трамвая в Святошині, дивлюсь, — він уже потяг. Я за ним. Тягне, тягне, тягне… Я за ним… Уже й Ірпінь проминули, а він тягне… Бачу, вже осьось Коростень, а він тягне…

— Слухай, — перебиває один із гостей, — давай вип'ємо та закусимо, потім уже хай він далі тягне…

ДИКА КОЗА

Ю. В. Шумському

Благородна тварина — дика коза.

Благородна і своєю постаттю, коли, струнка й ніжна, стоїть вона серед кущів ліщини або на зеленій квітучопахучій галявині лісу нашого чарівного, чи, коли, спустившись до Сули, до Росі, до Горині, граціозно нахилившись, студену воду п'є.

Благородна і в стрімкому вихорільоті, коли, налякана, не біжить, а стелеться над чагарником, над кущами чи поміж дубовоясеновкми стовбурами.

А ще благородніша вона тим, що через неї і завдяки їй можна виявити дуже несимпатичну породу роду людського, ту породу, що ганьбить почесне звання охотника-людини і якій є назва — браконьєр.

Браконьєр — це, власне кажучи, людина тільки зверху: в неї, коли починати знизу, — дві нога, черево, груди, дві руки, писок, баньки, голова й кашкет або капелюха на голові.

У баньках (у людей ці штуки звуться — очі) нема ні радості, ні суму, самі тільки хитрощі. У людей очі дивляться, а баньки в браконьєра — бігають.

Серця в браконьєра нема. Замість серця в нього торбочка з м'язів.

Торбочка ця в нього спеціально для того, щоб сильно дуже калататися, коли хтось тюкне. Оце й є — браконьєр.

Так ще раз кажемо, дика коза допомагає виявляти серед людей отих вилюдківбраконьєрів, хоч і платить за це своїм життям.