TextBook І скільки ви пливтимете, весь час вітатимуть вас своїм щебетанням веселі жовтобрюшки, канарейкові трясогузочки, підпадьомкатиме на вашу честь перепел і дирчатиме деркач.
З прибережного пісочку з посвистом зриватимуться кулички, а в затоці, вкритій лататтям та білими лілеями, мов почесний вартовий, вас зустрічатиме сіра чапля.
На правому, високому березі, в кущах ліщини розриватимуться солов'ї…
Так потихесеньку ви допливете аж до Коропового хутора.
Наближаючись до Коропового хутора, Північний Донець ширшає, робиться многоводнішим, глибшає,— тут він упливає в ліс, — з обох берегів над ним схиляються зелені віти густозеленої вільшини, гостролистих кленів, струнких дубів, берестків, грабини, утворюючи над ласкавою рікою казкову алеютунель…
Стоять на височеньких протилежних берегах дерева і ніби вітаються між собою, простягаючи одне одному зелені вітируки.
Як випливете ви з алеїтунелю, — острівець невеличкий на вашій путі буде, — зелений, зелений острівець, зарослий і вільхами, і вербами, і кугою, і високимвисоким очеретом.
А на тому острові під розлогою, старою, дуплястою вербою курінь побачите, — благенький курінь, такий собі очеретом сяктак прикритий, а зверху ще вітами, та кугою, та травою, — щоб од дощу десь приткнутися було…
І в курені зеленої трави наслано, щоб можна було при нагоді, чи як уже дуже очі злипаються, подрімати годинудругу.
Ген там гонів, може, за п'ять, як річкою, там уже пором буде, щоб з лівого берега на правий переправитися, — бо лівим берегом ген он аж куди пішли луки та й луки, та й луки, — а на правім березі величенька серед лісу галявина, де й розлігся Коропів хутір, з хатами, з садками, з городами…
Ах, який чудесний Коропів хутір!
І хатів за деревами та за садками не видно, і такі ж там соняшники, і така там квасоля, тичинами підтримувана, росте, — ну, просто вам як ліс…
Колишні хуторяни, а теперішні колгоспники вам одразу ж і скажуть:
— У нас не хутір, а рай!
А ви візьміть та їх і запитайте:
— А ви рай бачили?
Вони за словом у кишеню не полізуть:
— А навіщо ми того раю шукатимемо, коли в нас свій єсть…
А коли ви вже захочете, щоб на свій бік їх пригорнути, ви їм скажіть:
— Ні, товариші, у вас тут тепер краще, як у раю! Вони вам привітно посміхнуться і скажуть:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Том 3. Усмішки, фейлетони, гуморески 1944—1950» автора Вишня Остап на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „МИСЛИВСЬКІ УСМІШКИ“ на сторінці 113. Приємного читання.