Розділ «МИСЛИВСЬКІ УСМІШКИ»

Біля бочки теж чимало клопоту було, доки я його в ту бочку посадив.

Посадив і поплив до берега.

Не встиг од'їхати метрів з півсотні, чую — гукає:

— За твоє здоров'я! Холодно!

Доїхав я до берега, підтягнув човна й сів під копицею.

Надійшов і Йосип Євдокимович. Сидимо, куримо. Коли це:

— Рррятуйте! — крик з озера: — Перрекинулась! Равненія потеряв!

— Бреди, — кричу, — до берега!

— Не вибреду! — кричить. — Мулько!

Ми з Йосипом Євдокимовичем на човна — і до бочки…

Під'їздимо, — бочка плаває, а приятель усе чогось поринути хоче.

— Чого ти ніби пірнути хочеш? — питаємо.

— Рррушниця пірнула!

— Ну, вилазь уже на човна!

— А ррушниця?

— Потім рушниця!

Втягли ми його на човна, транспортували до берега. Сів він під копицею, зубами цокотить. А тут уже й сонечко виткнулося…

Роздягся Йосип Євдокимович, сів на човна, поплив на те місце, де стояла бочка, зліз з човна, побродив трохи й витягнув рушницю.

— Чого тебе, — питаю я в приятеля, — чорти перекинули?

— Бабабалалансу не вийшло!