Розділ «МИСЛИВСЬКІ УСМІШКИ»

Обладнавши все як слід, надягайте лижі, запрягайтеся в саночки і на лижах весело і прудко вибігайте в ліс…

І біжіть собі на лижах: усе ліском, усе ліском.

Коли пощастить, то днів за дватри наткнетесь на лосячі сліди…

Тут уже вас захопить мисливське хвилювання і піднесення вашого мисливського духу, і ви покотите, покотите, покотите по лосячому сліду…

Чим далі будете бігти, ви помічатимете, що сліди все свіжішають, свіжішають, свіжішають…

Пильно вдивляйтеся вперед!

І ось через галявину, провалюючись у сніг і поклавши на спину свої величезні розложисті роги, важко мчить «сохатий».

Він почув вас, бо звір він дуже сторожкий і обережний, і коли за вітром, то він чує вашу присутність за кілька кілометрів.

Ви — за ним.

Лось біжить, пробиваючи своїм важким тілом наст і провалюючись у сніг аж по черево, а ви мчите легко й плавно, бо ви не такі важкі, як він, і ви ж на лижах, а він — босоніж, без лиж, бо на його чотири ратиці лиж іще не винайдено.

То нічого, що лось залишає вас позаду кілометрів на 15–20, ви з цього в розпуку не вдавайтеся, а весело й упевнено йдіть його слідами, бо перемога все 'дно буде ваша!

А яка насолода бігти на лижах густимпрегустим лісом, що простягся генген аж на тисячі кілометрів!!

Перескакують з гілки на гілку білочки, зривається з густої ялинки глухар, пищить рябчик, притуляючись до стовбура, щоб його непомітно було (мімікрія!), шарахається набік перелякана росомаха, щільніше пригортається з остраху до своєї лапи в барлозі ведмідь.

А навкруги казкові шати — сніговим шаром уквітчані віти дерев, а пеньки з височенними на них сліпучобілими шапками, мов зустрічають вас старовинні бояри у фантастичних володіннях царя Берендея.

Так і здається, що он зпоза того стовбура товстелезної смереки вийде ніжна Снігуронька й тихотихо привітає вас:

— Чолом тобі, охотничкустрілочку! Ні пуху тобі, ще й ні пір'ячка!

А ви мчите, а ви мчите, а за вами сани, а на санях діжка і сокира, і вірьовка, і сіль…

Идет он густою тайгою,

Где пташки одни лишь поют.

Не всю путь до перемоги над лосем, певна річ, буде так весело, бо людина — є людина, отже, й ви, розуміється, відчуєте через дватри тижні втому, але ж, я гадаю, що ви вже почуваєте, що й лось притомився, бо сліди його все глибші, все важчі.