Розділ «ВЕСНА-КРАСНА»

Хлопчакам по 8–9—10 літ, а з яким запалом і як серйозно вони забивають м'яча!..

М'ячишко маленький, з чорної гуми: ну, де ж таки їм дістати справжнього футбольного м'яча?

А ви подивіться он на того «воротаря»!

Він не з кісток та м'яса, — він увесь із самого напруження… Він стрибає, падає, перекидається, кидається на м'яча яструбом, він «приймає» м'яча скажено, люто!

Одне йому заважає: штанчата — вони спадають, бо ґудзики від штанів поодскакували в перші дві хвилини першого «тайму». Він закрутив штанчата цуркою, цурка вискакує, а тут якраз прорвався лівий напівсередній і вже б'є по воротах снайперським… Жах! Що йому робити? Він кидає штанчата, тигровим «броском» кидається й «бере» снайперського.

Не забив гола лівий напівсередній, хоч воротар і брав м'яча напів у штанчатах, а напів так. А всетаки взяв!

Та чому ви гадаєте, що з нього не буде Зубрицького, Хомича чи Никаиорова, а може, ще й кращого, ніж Зубрицький, Хомич та Никаноров, і що він колись пропустить у свої ворога хоч один м'яч від лондонського «Арсеналу»?

А ви прислухайтесь до тих хлоп'ят. Тут вам і «офсайт», і «корнер», і «пенальті», і «аут», і все, все…

Тут і свисток судді, і одчайдушні вигуки: — З поля! Геть з поля! З пооооля! Футбол проник у гущу народну, у всеньку її товщу, без нього вже життя нема! Не кулачки, а футбол. І це — чудесно!

Єсть куди вилитися силі народній, і сила та від фізкультурних вправ і змагань міцніє, розвивається, роблячи наше юнацтво, а значить, і весь наш народ спритним, здоровим, метким, кріпким…

Хай живе фізкультура! Хай живе футбол!

Ну, а вже кому доля не судила забивати гола самому, чи стрибати, чи бігати, чи підкидати гирі, плавати, боротись, — тому залишається ще один «вид спорту», доступний кожному, — це «уболівання», «болільництво», бути «болільником».

Хоч і кожному доступний цей «вид спорту» — болільництво, не думайте, що він легкий, ні…

Він, щоправда, не тяжкий, але він, — ну як би вам сказати? — він мучительний…

Коли, приміром, футболіст теряє за час матчу (так принаймні кажуть) кілограм і більше у вазі, то болільникентузіаст теряє мінімум дев'ятсот грамів.

Були випадки, коли футболісти після матчу йшли собі додому, весело підстрибуючи. А болільника вели додому попідруки, а то й несли.

Але таких випадків зареєстровано одиниці.

Сьогодні футбольний матч.

Господи, як завжди ждуть його і фізкультурники, і болільники.

Ну, ходімте з вами на матч!