Розділ «ВЕСНА-КРАСНА»

ДИРЕКТИВНА НАРАДА

«Наради, звичайно, потрібні, і їх слід проводити в міру потреби, але й переоцінювати їх значення в керівництві не слід. Не завжди дають вони потрібний результат. Хіба так не буває, що зберуть в районі нараду голів колгоспів, виступить на ній хтонебудь з керівних працівників, виголосить отаку загальну промову, милується нею, а той, хто повинен її слухати інший раз хропе…»

З доповіді М. С. Хрущова на пленумі ЦК КП/б/У від 25.V.48 р.

Подзвонили з району, щоб голова колгоспу обов'язково прибув на восьму годину вечора на нараду.

— Не поїде, — відповіла Маруся, колгоспний рахівник, що сама тільки й лишалася в правлінні під час весняної сівби. І не тому лишалася, що вона рахівник, а тому, що мала осьось бути мамою.

Голова її прохав:

— Ти, Марусино, хоч і скоро мама, так ти всетаки допоможи, прошу тебе! Сиди собі не вдома, а в садочку біля правління, а пидзвонить телефон, — ти потихеньку й підійди… Бо сама розумієш… Добре?

— Добре, Семене Івановичу!

Так от Марусина на телефонний дзвінок і відповіла:

— Не поїде!

— Чому не поїде? — сердито запитали з району.

— Кукурудзу досіває! Нема коли їздити!

— Ну, ми тоді телефонограму! Хто прийняв?

— Маруся Утішна прийняла!

— Ось, хай тільки не приїде!

Довелося Марусі посилати Петька на поле з телефонограмою з району.

— Розшукай, Петю, Семена Івановича, — хай прочитає!

— Мені якби верхи! — ляснув батогом Петько.

— А ти на паличку й паняй! Бо коні всі на полі… Помчав Петька на поле верхом на паличці…

А в цей час з району ще одна телефонограма: