Розділ «Самостійна дірка»

— Ну, підгортай, підгортай, хлопці, гори! Та канал прокопуйте! Спать треба лягати. На справжню державу закандзюбилося! Гетьманові вже підштанки латають!

«ПРЕМ'ЄРМІНІСТР»

На оті самі три дні, на які гестапо дозволило Степанові Бандері заснувати українськонімецьку самостійну і ні від кого не залежну державу, — Степан Бандера призначив на прем'єрміністра своєї триденної держави відомого (ой, та ще й як відомого) самостійного політичногромадського діяча Стецька.

По смерті славнозвісного українського письменника Грицька КвіткиОснов'яненка, що сватав був свого Стецька в Харкові на Гончарівці, Стецько, діставши гарбуза від Уляни Шкуратової, пішов із Слобожанщини аж на Львівські землі, там оселився й став за родоначальника всіх теперішніх Стецьків, до роду яких належить і триденний прем'єр триденної самостійної українськонімецької держави — пан Стецько.

Прем'єр дістав у спадщину, за відомим законом атавізму, всі властивості й таланти свого, уславленого Г. І. Квіткою-Основ'яненком, прапрапрадіда.

Властивості ті і ті таланти Стецькові прекрасно охарактеризувала Одарка Шкуратова, Улянина мати, що до її дочки сватався Стецько:

ОДАРКА. «Усяк зна,

Що в вашого сина Та клепки нема…»

СТЕЦЬКІВ БАТЬКО. «Тобто як?»

ОДАРКА. «Та так:

Прибитий на цвіту!»

На таку характеристику Стецьків батько нічого більше не міг одказати, як тільки: «Тютю!»

Та ще — «Фіть, фіть!»

«Нема клепки», «прибитий на цвіту» — якого ж іще треба прем'єрміністра для самостійної й ні від кого не залежної українськонімецької держави?!

Бандера зразу ж ударив маніфеста про призначення Стецька на голову ні від кого не залежного уряду.

Прибіг до Стецька дипкур'єр:

— Вас на прем'єра призначено!

— А що у вас сьогодні варили? — питає Стецько.

— Кашу!

— Гигигиги! Каші хочу, каші, каші! — гаркнув прем'єр та зразу в танець, з радості, що і прем'єр, і каша є.