TextBook — Сашко!
— От сукин син! (Найвищий в українців вияв захоплення кимнебудь).
А потім, пізніше трохи, на канапі в редакції побачив — сидить людина в сіренькому пальті і з великим кучерявим чубом. Не пальто з великим чубом, а людина…
Знайомимось.
— Драстуйте!
— Драстуйте! Приїхали? — питаю.
— Приїхав! Дайте папіросу! Це було 1923 року.
Цього року Олександр Довженко, після дипломатичної своєї «кар'єри» з'явився на харківському горизонті…
А взагалі нашому горизонтові подарувала Олександра Довженка сосницька. селянка, середнячка, хліборобка, неписьменна, 1894 року.
Олександр Довженко в своїй автобіографії пише:
«Народився я 1894 року, про що жалію й досі. Треба було б народитися 1904 року. Був би тепер на 10 років молодший».
Довженко жалкує, що народився 1894 року…
А я знаю людей, що жалкують, що Олександр Довженко взагалі народився.
Чому?
Та дуже просто. Коли б Олександр Довженко був не народився, не було б у нас «Звенигори».
А не було б у нас «Звенигори», дивилися б собі люди на «Третю Міщанську» чи там на «Полікушку» і нічого б не думали.
Правильно б у них варив шлунок, не стиралися б у них мозкові півкулі і не мала б великого клопоту московська «Кіногазета»…
А тепер ось що маєте.
«Новий ЛЕФ» в № 1 за 1928 рік пише:
«Редакція «Нового ЛЕФу» дає рецензію т. Перцова на «Звенигору» в першу чергу ось через віщо.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Том 2. Усмішки, фейлетони, гуморески 1925–1933» автора Вишня Остап на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Усмішки, фейлетони, гуморески 1925–1935“ на сторінці 224. Приємного читання.