Розділ «Усмішки, фейлетони, гуморески 1925–1935»

І так день, і так ніч… Воркоче море… Шумить…

Під воркіт морський добре казочки слухати… Море собі шумить, а ти собі слухаєш… А ті, що біля тебе лежать, розказують…

— І був я аж на далекім Уралі. І бив я білих… Ох, як я бив білих!.. А тоді потрапив я на Вкраїну… І бив я Махна… Ох, як я бив Махна! А тоді я демобілізувався і почав працювати на шкірянім заводі в Бердянську… За члена завкома був… В культкомісії працював… Робкором і місцевих, і губернських (тоді ще губернії були), і центральних газет працював… Дааа… Хароше життя було… Чотири роки робкорствував… А потім скоротили мене «по штату»… А потім — безробітний я… Нічого не зробите, «штати» — сувора річ… Сьогодні мене скоротили, а за два тижні на моє місце другого взяли, «кваліфікованішого» від мене, бо в нього чотири корови, садок, земля, а в мене нема того нічого… С и н к о в. моє прізвище… Скоротили, ще й посвідчення дали: активний член профсоюзу, активний робітник, активний робкор… Самий тобі «актив»… Дааа. Робкор — хароша штука… Передовик у робітничій демократії… Мне першого ж і кишнули… І от ходжуходжу, пишупишу… Дааа!..

…Робкор я… Старий робкор… Давній робкор… Тридцять літ робочого стажу… Слюсар… Активна участь в обороні Радянської влади… Останній час — робітник на Першотравневім заводі в Бердянську… Скоротили… Та ще майстер і говорить:

— Багато пишеш!.. І котись…

Я й покотився… Безробітний я. В садку тепер пораюсь… Прийдеш:

— Чи нема роботи?

— Ааа! Це ти?! Нема! Та так, мабуть, що й не буде! Робкор я… Ф е д ь к о моє прізвище… Дааа.

…Робкор, знаєте, я… Струсовський моє прізвище… Молодий я ще робкор… Комсомолець… На заводі шкіряному я працював… Скоротили, знаєте, «по сокращенію штатів»… Молодий я ще робкор… Так і ходжу… Дааа…

І я газетяр… Є г о р о в на прізвище… Секретарював у місцевій газеті… Тепер статті й кореспонденції пописую… Прийдеш кудинебудь:

— Чи нема посадишки, знаєте?

— Ааа?! Пишете?! Нема, голубчику! І так, що навряд, мабуть, чи й буде! Тяжко тепер, голубчику, з посадами, самі знаєте…

Ну й підеш… А там дивишся — другого й приймуть… Пишу я, знаєте… До газет пишу… Даа.

— Та й що нам, товаришочку, робити?

— Що робити? (Це вже я їм говорю). Робкорівське, говорю, «движеніє» в Бердянську… «Двигають», говорю, робкорами… Інших по інших, говорю, місцях'убивають… Которі робкори й сількори, говорю… Ну, а вам, говорю, що вам… «Принімаючи, говорю, во вніманіє», що город Маріуполь у вас, говорю, не без прокурора, з нами, значить, говорю, бог!! Давайте покупаємось…

Харашо в Азовськім морі купатись… Море шумить-шумить…

«ІДЕАЛ»

Не парфуми «Ідеал», і не мило «Ідеал», і взагалі не той ідеал, що ви його в думках укохуєте, а жатка «Ідеал».

Жатка, машина ота, що пшеницю косить…

Так про той «Ідеал» мовитиметься…