TextBook «Який я вам товариш, коли ви такії безнравствінні? Ходім у контору!..»
Тут нада характер строгой видержать… Ну, тут вони, розуміється, просять: «Та незручно… Та…» «А робить це зручно?! Ходім! Ходім…» «Та гражданін…»
Тут уже можна немного попустить:
«Можна, положим, і тут оштрахувать… Квитанції зо мною… Штраху десять рублів заплатите, квитанцію одержите… І щоб єтого болі я не видав!»
Здебільша дають, бо вибираєш підходящих… Береш десятку й пишеш квитанцію… Квитанцій я купив… Пишеш: «ГІолучено за безобразіє у парку десять рублей…»
«Прізвище?»
«Та не треба прізвища…»
«Як не треба? Мінє,— говорю, — для відчиту треба…» На понт беру…
«Та ви, — просять, — щось напишіть там…»
«Ку, я вас жалєю… Напишу какоєсьнебудь прізвище! Получайте, — говорю, — квитанцію… І щоб єтого болі,— говорю, — не було! Ідіть…»
Вони — ходу… А я собі гуляю далі…
Так за день, смотриш, до п'ять черв'яків і наштрахуєш… Жиеється, як бачиш, непогано… І, зновутаки, й робота нравствінная…
Васька встав і пильно кудись задивився…
— Ну будь! Клюнуло, здається… Безпокойная робота! Бувай!..
І побіг Васька… А я дививсь йому вслід і думав: «От тобі й Васька! Мораліст, сукин кот!»
БЕРДЯНСЬК
Такий собі маленький, такий собі чистенький, такий собі — Бердянськ. Місто… Отак собі на березі Азовського моря притулився й сидить. Спереду в нього море, ззаду в нього невеличкі гори, колишній крутуватий берег моря Суражського, а він між морем та горою вдень зеленими кучерями акацій шумить, а вночі електрикою виблискує… Тихий такий, невеличкий…
Отакий… А йому сто років уже… Вік уже цілий Бердянськ провікував… Уже й моря Суражського немає, вже замість його Азовське, а Бердянськ як був, так і є…
Текла собі (і досі тече) річка Берда до Суражського моря, а в морі риби багато було, рибалки халуп понабудовували, селище заснували, і росло те селище потроху, а 1826 року його помітили, Бердянськом охрестили, й на мапу маленьку чорну крапку поставили… А воно — море, а воно — гаяань, а воно — навкруги земля чорна степова, що соками буйними пшеницю добре поїть. І пішло рости селище, і виросло скоро…
Тоді записали по календарях:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Том 2. Усмішки, фейлетони, гуморески 1925–1933» автора Вишня Остап на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Усмішки, фейлетони, гуморески 1925–1935“ на сторінці 120. Приємного читання.