TextBook — Випрягай! Уже сонце сідає… Додому! …Оремо ми…
* * *Сіємо ми…
— Одарко! Знайди мені лантуха путящого — поїду ячменю посію… Та й чи сіяти, чи ще почекати? В якономії вже три тижні як посіяли, та чи не рано ще? Пам'ятаєш, як під гапонську війну я пізно посіяв, — ох і ячмінь же був уродив! Як дріт!
…На полі…
— Ііі! Продравсь мішок! Казав же: дай путящого лантуха!.. От робота!
Паняй додому… Посіяв…
— Мокрино, Уляно, Петре, Андрію! Збирайтесь на поле — гайвороння полохати, а то геть ячмінь поклююты
…Сіємо ми…
* * *Косимо ми…
— Федосько! А чи не знаєш, де я того літа косу застромив?
Ііі! Кісся тріснуло! Ііі! Косу порвав! Ііі!
…Косимо ми…
* * *Молотимо ми…
— Секлето! А чи не бачила ти, де я… Ііі! Ціп одірвавсь! Ііі!
Продукційність праці в сільському господарстві. Машина, кажуть, визволить. Машина машиною, це так…
А чи не спробувати б нам (до машини!) більше сіяти стручкуватого перцю?
Перець той треба закладати не під чересло в плузі, і не в кісся, і не в ціпа, а зовсім в інше місце…
Для енергії спеціально…
І виймати його тільки тоді, як до миски сідати… Бо щодо миски, так у нас:
1) Снідання.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Том 1. Усмішки, фейлетони, гуморески 1919-1925 » автора Вишня Остап на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ДУЖЕ ВАЖЛИВІ СПРАВИ І як їх ВИРІШИТИ“ на сторінці 21. Приємного читання.