TextBook Як того дня, коли свому рабові,
Плохутці, німаку, ви надто скоро
Безжальну кару винесли суворо
І не схотіли на полегшу горя
Мені шепнуть: нам не зійтись в любові
Цього разу.
Болить і скніє моє серце хворе
І палу, і жалю ніяк не зборе
По тій, хто вроду має пречудову,
І вже не пережить мені відмови,
Як не здолаю з бою взяти гору
Цього разу.
А поки вона розгортала й читала папірця, Панурґ моторно сипнув їй своєї утрібки в різні місця, надто у зборки на рукавах та згортки плаття, а потім сказав:
— Панусю! Бідолашним закоханцям усміхається щастя не завжди. Що ж до мене, то я маю надію, що безсонні ночі, гризоти і переживання, спричинені коханням, зарахуються за покару в чистці. Принаймні моліть Бога, щоб він дав силу мені терпіти.
Панурґ ще не добалакав, як церковні пси набігли на пані звідусіль, принаджені запахом утрібки, якою її обсипано. Маленькі й великі, гладкі й худі, всі зібралися тут і, виставивши свої цюцюрки, обнюхували пані й обсцикали. Світ не бачив такої бридоти і гидоти.
Панурґ відганяв їх, потім, уклонившись пані, зашився у капличку і став сочити за цією розвагою, а вразькі собаки обісцяли пані все плаття, а один хортище зумів насикати навіть ш на голову, інші — на рукави, ще інші — на клуби, а найменші шавки пудили на черевики, отож дамині сусідки зі шкури пнулися, рятуючи її.
Панурґ реготав і, звертаючись до одного вельможного городянина, сказав:
— Не інакше, як у цієї пані тічка або її недавно якийсь хорт покрив.
Переконавшися, що в собачні гризня за даму, наче за суку в тічці, Панурґ пішов по Пантаґрюеля.
Кожному зустрічному псюсі він відважував копняка і приказував:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Ґарґантюа і Пантаґрюель» автора Рабле Франсуа на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Пантаґрюель, цар дипсодськии, як він є з усіма його застрашливими чинами й вичинами, твір святої пам'яти магістра Алькофрібаса, добувача квінтесенції“ на сторінці 43. Приємного читання.