Розділ «ПОЕЗІЇ»

відчиняться будинки тим, хто стука,

як ти і я у вчинках без принуки

з жаданням необмежених офір.

І кожне в потойбіччя не запрагне,

лиш в тузі, — смерть таки спиняє рух, —

служитиме землі в буденних справах

біля її давно знайомих рук.

20 вересня 1901

«До тебе йшов би: від чужих порогів…»

До тебе йшов би: від чужих порогів,

де милостиню удалось зібрати.

А до старців би приєднався радо,

якби мені заплутались дороги.

Одним із них зробився б ненароком,

крокуючи, мов уві сні б дививсь,

як з хвиль борід вигулькують потроху

коліна їхні, буцім острови.

Незрячих обганяли б, що завжди

поводирями як очима бачать,

і тих, що з річки п’ють, й жінок, що наче