Розділ «ПОЕЗІЇ»

Оселя у мені Твоя,

де слово лагідне вітає;

це там із ніг Твоїх спадає

сандалія, вона — це я.

Не треба риз. А погляд Твій,

що мою щоку теплу, схоже,

сприймав, немов перину гожу,

мене шукати буде, може,

й надвечір укладеться в ложі,

в камінній пелені чужій.

А як же Ти? Боюся, Боже.

26 вересня 1899

«Я маю гімни, в них мовчу я…»

Я маю гімни, в них мовчу я.

Й немов підводжуся з імли,

схиляючись чуттям, відчую:

великим бачиш, я ж малий.

Од тих речей, які уклінні,

хоч темного, а відрізниш;

я їхній-бо пастух сумлінний,