Розділ «ПОЕЗІЇ»

легким він може. Тільки ти мовчиш,

що вдіємо, коли і землю й зорі

звернути схоче якось він на нас?

Порвавши в пісні рота, ти, учора

про що співав, не згадуй на біду.

А справжня пісня інша повсякчас.

Це дух в нічому. В Бозі. Вітру дух.

Із поезій 1895–1901 рр., що не ввійшли до збірок

Забуття

Рибалка, мускулястий, літній,

спочити човника привів,

я в срібному піску розлігся,

і хвиль морських лунає спів.

Солодшого, ніж цей, не знаю,

заколисати поспіша;

тут спершу горе засинає

і тільки потім вже — душа.

1896

Парк узимку

В’є зима, в алеях ронить