Розділ «ПОЕЗІЇ»

й засяяла крізь повесінню сірість,

гніздо змостила в вусі у моїм.

Й заснула там. Й були в дівочім сні

і квітка, що мене зачарувала,

і ближній світ, й поля, що ближні стали,

і дивно так зробилося мені.

Їй снився світ. Тобі вдалось, ачей,

співучий боже, так вчинити дійсно,

що прокидатись зайве їй? Бач, спить.

Де смерть її? Вона воскресла вмить.

Мотив цей знайдеш, перш ніж змовкне пісня.

Так де ж поділась?.. дівчинка іще…

ІІІ

Господь це зміг, але чи вдасться нам

пройти крізь ліру так, як він, урешті?

Однак у двох сердець на перехресті

це хто ж бо ставить Аполлону храм!

Не є бажанням пісня, що ти вчиш,

і спонуканням, щоб вершин дістатись.

Спів — це буття. Лише для Бога зватись