Розділ «4»

— Та, — сказав він, дивлячись убік, — прийняли… а я що, відмовлятимуся? Раз приймають, значить, заслужив!

У двері хтось постукав.

— Ну! — гаркнув Групіровка наче ведмідь у барлозі.

— Можна? — заглянув у кабінет паркувальник, якого Ба-рабаш тягав за носа. В наступний мент він уздрів нас із Барабашем, і його лице зблідло. — Е… це саме…

Барабаш подався вперед.

— Що, знов?! У глаз дати, еге?

Групіровка допитливо глянув на Барабаша, тоді на паркувальника, в котрого ніс розпух мов буряк, й у його стриженій головешці сяйнув невиразний здогад. Він підвівся й, вийшовши з кабінету, зачинив за собою двері. В тамбурі залунали голоси. За хвилю Групіровка зайшов до кабінету й покрутив головою.

— Слухай, — сказав він Барабашеві, — на хріна це творити, га? Братан, зайвого шуму нам не треба — ми гроші робимо, зрозумій!

Я дико посміхнувся.

— Слухай, братухо, а що це за паркувальник, га? Він що, не розбирається в клієнтах?

— На таких танках, як наш, їздить лише братва й народні депутати! — устряв Барабаш. — І ті, й другі за паркування не платять!

Групіровка почухав потилицю.

— Та воно й правда… Але ж так не можна, братан! Пройшов той час, коли можна було, розумієш? — У його очах раптом засвітилася цікавість. — Слухай, а ти справді членкор?

— Та їбать мій бритий череп, що я тобі, брехать буду! — Барабаш дістав посвідчення й кинув Групіровці через стіл. — Чорним по білому, в натурі… всьо путьом!

Ворушачи губами, Групіровка прочитав посвідчення, і його очі розширилися.

— Ні хріна собі! — вражено сказав він. — Академія… аномальних ідей… ні, я зараз охрінію!

– І серед наших є академіки! — з гордістю сказав я й знову поклепав Барабаша по загривку.

— Виходить, — сказав Групіровка, кидаючи Барабашеві посвідчення, — цей лох не врубався, хто ви… а тут тобі в голову й прийшла отака ідея, еге?

— Ну! — гордо сказав Барабаш.

— Гаразд, все це дрібниці… — Групіровка відкинувся знову на спинку крісла й знову напустив на свою пику суворого офіціозу. — Ви обоє будете працювати на ринку контролерами… у складі бригади, звичайно! Щодня вам потрібно робити обхід території й лупити з бариг плату за місце та ринковий збір. Потрібно також дивитися за порядком. Але це, звичайно, другорядні функції… в основному ними займатимуться інші люди. Найголовніший ваш обов'язок — охорона території від конкурентів! Бригада Короля хоче взяти ринок під себе. Було пару наїздів, ми їх відбили… але, звичайно, ці казли будуть наїжджати ще! Треба бути напоготові й мати при собі зброю. Одне слово, стрілки, розборки — все це ваша парафія. Для цього, власне, сюди вас і кинули… Друге. Раз на місяць ви будете збирати данину. Від ста до п'ятисот баксів з точки… залежно від того, який товар і яке місце! — Групіровка помовчав. — Самі знаєте, які проблеми у зв'язку з цим можуть виникнути… Днями один казьол подав заяву в ментярню, уявіть собі! Лох не знає, що мєнтура вся під нами — ту заяву мені прямо сюди й принесли! Але ви, звичайно, мусите матися на бачності й ґав не ловити… Далі. Очевидно, ви на цій смішній роботі довго працювати не будете — не та кваліфікація — й Хобот уже зараз даватиме вам якісь доручення… але про це він сам буде з вами говорити! Барабаш слухав, роззявивши рота.