Розділ «4»

Я здивовано перевів погляд на Групіровку. Той кивнув.

— Здоровий бугай… а з головою погано! Але Хобота корефан, так що ж я… — він переступив з ноги на ногу. — Одне слово, я поїхав у районну адміністрацію. Ви тут держіть територію… Зброя при собі?

— Якісь наїзди? — поспитав я.

— Не виключено. Старайтеся, звісно, не стрілять… але ситуація може бути дуже хрінова!

Коли Групіровка щез між наметами, Серьога Циплаков подивився на мене й підморгнув.

— Ходімо, братан, в офіс… ти бачив наш офіс, ні?

— Це ота залізна будка?

— Ну! Накотимо по сто грамів… а там займемося роботою.

Ми зайшли в кабінет Групіровки й посідали за столом.

— Ну, — сказав Серьога Циплаков, розіллявши горілку по шклянках, — алкоголіки нам не друзі…

— … але й не вороги! — докинув Барабаш.

Усі випили. Я посмакував і скривився: горілка була з комерційного ларка — вода, перебовтана зі спиртом. Серьога Циплаков стукнув своєю шклянкою об стіл і, діставши пачку «Трусарді», клацнув запальничкою.

— Коротше, — сказав він, дивлячись мені в очі, — обстановка на ринку хрінова. На цю територію точить зуби Король. У нього добрі бійці й багато стволів. У нас бійців чортма. Іде війна з Доктором, і всі специ працюють там. На нас уже чотири рази наїжджали. В результаті ми втратили кількох людей… і слава Богу, що пораненими, а не вбитими!

— Зброя? — поспитавсь я.

— Два ТТ й макар, — Серьога Циплаков розігнав рукою дим. — З цими ТТ морока — чогось затвори клинять… У вас що?

— Парабелум і акаес, — я глянув на Серьогу Циплакова. — Вони що, прямо на ринку стріляють?

— Один раз було… пізно ввечері. Завалили двох братків і заодно поранили якусь бабу. А так виловлюють поза територією…

— Бикнабаш! — сказав Дірізюк.

Я обернувся й побачив, що він дивиться на Барабаша.

— Бикнабаш, — він подався вперед і, піднявши руки над головою, зціпив пальці у замок. — Бикнабаш… ми повинні держатися отак, один за другого, поняв? Отак, на хрін!