Розділ «4»

— Глянь, — зачудовано сказав Барабаш, — а він падає, блін! П'яний чи що?

Я ляснув його по плечу.

— Ходім, обревку… на хріна він тобі здався!

— Ні, я не поняв… на хріна ти стільки п'єш, га? — Барабаш нагнувся й, знову вхопивши сіромаху за носа, поставив його на ноги. — Ти, керя… ще ж і сонце не зійшло, а ти вже налиГався!

Паркувальник хтів було щось промовити, але Барабаш так його потурив, що він одлетів кроків на десять і вдарився потилицею об огорожу.

— Та годі розважатися! — докірливо сказав я. — Ми ж на роботу приїхали, чи як?

Молодик лежав, і з очей у нього текли сльози. Барабаш підійшов і поторкав його носаком.

— Керя, — повчально сказав він, — тобі крупно повезло, що я членкор! Якби на моєму місці був академік, то він вигадав би щось аномальніше… поняв?

— Та облиш ти його! — буркнув я. — Нас же чекають, забув?

Барабаш застромив руки в кишені й сплюнув. Паркуваль-ник лежав і не рухався. Ми обігнули джипа й через бокову хвіртку зайшли на базар. Було щойно пів на дев'яту, й бариги допіру починали розвішувати своє манаття. Якийсь бородатий чолов'яга у фартусі ходив поміж рядами й, тягнучи за собою кравчучку, вигукував співучим голосом: «Пирожки! Зра-азы!» І знову: «Пирожки! Зра-азы!»

— А де ж це його тут шукати, цього Групіровку? — буркнув Барабаш. Тоді згріб того бородая за комір і безцеремонно розвернув до себе лицем. — Слышь, батя, здесь корефан мой пашет в охране… где его найти, э?

Чолов'яга був метикований і зразу ж утямив, хто ми такі.

— Как имя-отчество? Я дико посміхнувся.

— Да какое, в хрена, отчество… Группировка его погоняло!

— Гру… — обличчя чолов'яги завмерло, а тоді раптом улесливо заусміхалося. — Александр Иванович? Директор наш?

Ми з Барабашем перезирнулися.

— Ди… дирехтор?! — перепитав Барабаш. Тоді неймовірно подивився на мене. — Ти чув таке?

— Групіровка — директор? — Я так заіржав, що аж бариги перестали розвішувати шмаття й повисовували голови зі своїх наметів. — Ні, це найкоротший анекдот, який я чув у своєму житті!

– І де ж його знайти, батя? — допитувався Барабаш. Чолов'яга показав на центральну алею.

— Дирекція — праворуч… такий залізний вагончик! Там вони всі сидять.