Розділ «2»

Кайдани для олігарха

Барабаш подивився на мене. Я заспокійливо кивнув і показав свій автомат — не переживай, мовляв!

— Тільки не жартуй, бригадире! — висунувши голову з-за радіятора, гукнув Барабаш. — У мене боєць у засідці… втямив?

— Да не вспапашивайся, братан! Че ты вспапашиваешься, в самом деле? Зуб даю, никаких подлянок!..

Барабаш поклав свого акса на капот і поволі вийшов із-за джипа. Видно було, як на тому боці з-за авт вилізла кремезна довгорука постать. Я взяв її на приціл і завмер — ану ж бо якийсь із цих одморозків смальне здуру в Барабаша! Він хоч і бовдур, яких мало, але ж усе-таки бойовий побратим… Врешті, я й сам бовдур, так що нема чого тут розводитися.

— Эт че вы здесь за качалово развели? — грізно поспитав Барабаш, коли обоє зупинилися насеред шосе.

— А ты не в курсах?! — вирячився на нього Хобот.

— Да какое, на хрен! — вигукнув Барабаш. — Я эти все разборки в гробу видал! Мы с корефаном едем себе, как порядочные, в кабак, при всех делах, никого не трогаем, ни кому ни хрена не должны… а тут, блин, какая-то мразь пуляет в лобовое стекло! Че за дела, э?!

— Послушай, братан… — почав було Хобот.

— Да че «послушай», че «послушай»! На хрена мне все эти дела! Мне стекло теперь надо менять, блин! Стекло менять надо… поял, да? Оно пять кусков стоит, на хрен!

З-за машин вилізло двоє бойовиків. Зброї в них не було. А одного все-таки зоставили в засідці, констатував я… ну-ну!

— Братан, я тебе должен! — сказав Хобот, приклавши руку до серця. — Ты меня выручил, рубишь? Эти казлы верняк замочили б нас… еще минута — и кранты! А стекло купим, это хреновина…

— Ни хрена себе хреновина! — вигукнув Барабаш. — Да на хрена мне такая струя! Нет, че за дела — еду себе, как порядочный оттянуться в кабаке, никого не трогаю. и попадаю в мочилово! Да на фиг мне все это надо, пойми!

— Братан, ты не въезжаешь! — озвався один з бойовиків. — Это Короля отморозки танк тебе изувечили!

— Ко… Короля?! — вигукнув Барабаш, озираючись. — Где они, пидарасы? Да я им сейчас фейсы буду чистить, блин! Я их сейчас на куски буду резать, уродов!

Хобот поклав йому руку на плече. Оддалі все це здавалося якимсь жаским фарсом: палаючі авта, що викидають у небо стовпи чорного диму, мокре асфальтове шосе, на якому танцюють відкиди цегельно-рудого полум'я, нудотний сопух смаленого людського м'яса — і кремезні постаті в спортивних костюмах і шкірянках наопашки, неначеб ці люди на хвилинку вибігли з квартири по цигарки.

— Да не вспапашивайся ты, братан! Ну че ты, в самом деле.

— Да че «не вспапашивайся»! — заревів Барабаш, вимахуючи руками. — Я их на счетчик поставлю, блин! Они у меня дерьмо будут хавать, казлы вонючие! Это стекло пятнадцать кусков стоит, понял!

Дурний-дурний, а хитрий, подумав я… добре грає свою ролю! Однак цю комедію треба закінчувати.

— Э братуха! — сказав я, вилазячи з-за джипа. — Какого хрена мы здесь торчим, слышь?

Барабаш озирнувся.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Кайдани для олігарха» автора Кононович Леонід на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „2“ на сторінці 26. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи