Розділ «Костянтин Москалець Нічні пастухи буття»

Лий запашного вина, добру вечерю готуй,

Хай розмерзаються їм затьмарені очі і душі,

Хай зацвітуть їм серця серед святої зими.

Годі марудному світу справляти примарні обнови

І будувати житло на проминальнім піску,

Слухати лже-вчителів, не вірячи жодному слову,

Тоскно дивитись, як бруд топить в собі Агору.

Годі блукати між ланців, пройдисвітів, скорих на злочин,

Годі шукати людей посеред білого дня, —

Люди існують лиш там, де батько нічний їх чекає,

Світячи на небесах вічно закличні вогні.

Схлипує тихо Марія. У новому Єрусалимі

Мовчки сидим за столом, думаєм кожен своє;

Двері прочиняться. Б о г, Якого ми встигли забути,

Зайде до хати, внесе яблук зимових таріль.

…небесні пришельці, небесні посланці…

Микола Рябчук

Мій Майстре, Сніже мій, між музики чужої

Безецної орди ми виросли з тобою.

Пришельців із небес, нас доля берегла