гукаючи тобі ледь чутно: «Час додому!»
Короткий зір до неба підведеш,
нічого не побачиш, посміхнешся,
за звичкою блазнюючи, зопнешся
навшпиньки, руки вгору простягнеш —
і раптом усвідомиш: повертатись
нема куди, бо справжнє Царство тут,
у грудях догорає, мовби свічка.
Не переймайся. То лише спонука,
одна з останніх. Найчорніша ніч —
перед Світанням…
Срібне полеТарасові Чубаю
сутінковими птахами
поросла твоя мила і втрачена назва
музика ледве засніжена
за теплими мурами сліз
тамуючи землю і світло
погляньмо на поле срібне
теплим небом налите по вінця
темним небом наповнене вщерть
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Нічні пастухи буття» автора Москалець Костянтин на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Костянтин Москалець Нічні пастухи буття“ на сторінці 29. Приємного читання.