Розділ «Рими»

Дивились ми очі в очі,

Вона мені на рамено

Голівку клала охоче,

І скільки разів — Бог знає —

Ходили ми тихим кроком

Із нею отам, де в’язи

Здіймали крони високо,

Й від них до її оселі

Тяглися тіні у змроку!

А вчора… лиш рік єдиний

Пролинув, неначе подув:

Навдивовижу ґраційно,

Напрочуд холоднокровно

Вона мені відказала,

Коли нас друг познайомив:

— Здається мені, що десь я

Вже бачила вас. — Ай, подив!

Про це не дізнались дурні —

Відвідувачі салонів,

Що виплітають інтриґи