Розділ «Рими»

То було твором Данте,

        «Пекло» було то.

Глянули ми на книжку,

        І я промовив:

— Чи може бути поема

        В єдинім слові?

Вона відказала палко:

        — Знаю, що може!

XXX

Показалася в оці у неї сльозина,

Я пробачення хтів попросити — овва,

Їй гординя гірке осушила ридання,

І мого каяття не звучали слова.

У житті ми відмінні обрали дороги,

Та любов наша й досі над нами сія;

Я кажу: «І навіщо промовчав тоді я?»

А вона: «І чому не заплакала я?»

XXXI

Наша любов — ніби трагічна п’єска

З сюжетом нісенітним,