Розділ «Рими»

Ніколи не знає, де,

Підхоплений вітровищем,

На землю знов упаде.

Морська величезна хвиля,

Яку жене буревій,

Не відає узбережжя,

Де слід зупинитись їй;

А мерехтливе проміння,

Привабливе та ясне,

Не знає тієї миті,

Коли востаннє сяйне.

Отак і я: йду світами,

Свою долаючи путь,

І не уявляю зовсім,

Куди стежки приведуть.

III

Стрясання чудернацьке,

Що збуджує ідеї,

Наче безладні хвилі

Штовхає гураґан;