Розділ «Рими»

        Свого єства глибини,

Доки на світі є краса жіноча,

        Поезія не згине!

V

Якийсь-то дух без назви,

Непоясненна сутність,

Не визначена сенсом

Моя в житті присутність.

Пливу я в порожнечі,

Де сонячні пожари,

Тремчу помежи тіней

І лину там, де хмари.

Віддаленої зірки

Габою золотою

Я є; високий місяць

Байдуже сяє мною.

Я — хмара, яку сонце

Загравою накрило,

Я — пам'ятник сліпучий

Заблуклого світила.