Розділ «Зі збірки «Для шести струн»(1965)»

і першою серед них

назву я хоробру вдачу.

Хай славиться мужність скрізь,

надія повік не марна;

мілонгу я присвятив

тобі, Хасінто Чіклана.

Мілонга про Мануеля Флореса

Мануель Флорес помре,

бо так вже ведеться всюди:

спочатку живуть на світі,

а потім вмирають люди.

Та гірко з життям прощатись,

останньої ждати миті,

бо жити мені так любо

і звично на цьому світі.

Дивлюся в досвітній тиші

на руки свої, на жили

й дивуюся: власні руки

здаються мені чужими.

Я стріну чотири кулі