Розділ «Зі збірки «Незбагненна троянда»(1975)»

свічаду, щоб у нім жили, німі.

Ні простору, ні часу. Дивна річ,

немає навіть божества якого,

щоб вигадало тишу ще до того,

як перша в часі нескінченна ніч

спаде. Не встигла зрушення могутнє

почати Гераклітова ріка,

що плине із минулого в майбутнє,

із забуття у забуття, стрімка.

Та щось уже чекає благостині.

Буть світовій історії. Віднині.

Сон

Коли опівнічні годинники передвістять

великодушний час,

я помандрую далі, ніж веслярі Одіссея,

у край сну, недосяжний

для людської пам'яті.

У тім глибиннім краю я знаходжу рештки того,

що не в змозі збагнути:

прості трави,