Володар Перснів: Дві Вежі

- Ну, Анборне, - запитав Фарамир вартового, - що тепер скажеш: білка чи зимородок? Хіба в заводях Чорнолісся водяться чорні зимородки?

- Вже і не знаю, - сказав Анборн. - Ясно, що не птах. У нього чотири лапи, і воно пірнає по-людськи. І гарно пірнає! Чого ж воно шукає? Входу до нашої печери? Виходить, нас вистежили? В мене є лук, а на березі стоять на чатах найкращі стрілки. Ми чекаємо тільки твого наказу, капітане.

- Порадь, Фродо, - жваво звернувся до гобіта Фарамир, - порадь, стріляти чи ні?

«Так!» - хотілося вигукнути Семові, але йому було ніяково втручатися. Фродо ж відразу вигукнув:

- Не треба! Будь ласка, не стріляйте!

- Бачу, ти знаєш, хто це, - мовив Фарамир. - Тепер, коли ми обоє його побачили, поясни, навіщо його треба жаліти. Ми тільки раз згадували про вашого супутника, і я вирішив почекати, поки мої солдати зловлять його - але він зміг перехитрити найдосвідченіших ловчих, його навіть не помітив ніхто, крім Анборна. Та зараз це створіння винне в гіршому злочині, ніж полювання на кроликів. Воно полізло до Еннет-Анун і заплатить за це. Дивне створіння! Таке спритне і хитре, і раптом надумало купатися у нас під дверима! Чи воно не знає, що ми виставляємо на ніч вартових? Навіщо йому це?

- Можу дати дві відповіді, - сказав Фродо. - По-перше, справи людей йому невідомі. Він може взагалі не знати, що ви тут сховалися. По-друге, я вважаю, його привело сюди нестримне бажання, котре перемогло обережність.

- Що його принаджує? - неголосно запитав Фарамир. - Відкіля йому знати про твій тягар?

- Він сам ніс цей тягар багато-багато років.

- І він її шукає, цю річ? - ледве стримавши вигук подиву, запитав Фарамир. - Нові ускладнення!

- Вона йому дорога, без неї він не може жити. Але я мав на увазі іншу, незаперечну потребу. [266]

- Що ж іще він може тут шукати?

- Рибу, - сказав Фродо. - Подивись!

Вони знову схилилися над краєм. Біля протилежного берега висунулася з води чорна голова, потім увесь тулуб - істота, як велика жаба, спритно плигнула на високий камінь, сіла і почала гризти рибу - її луска виблискувала в останніх променях місяця.

Фарамир тихенько розсміявся:

- І справді риба! Такий голод для нас безпечний. І все ж таки закуска йому дорого обійдеться!

- Я вже прицілився, - шепнув Анборн. - Стріляти, капітане? Згідно з законом, треба убивати всякого, хто самовільно з’явиться сюди.

- Він жалюгідний і голодний, і не підозрює про загрозу. Гандальф на моєму місці теж просив би тебе про милість, капітане. Ельфів він просив - не знаю, навіщо, але здогадуюсь. Ця істота повинна мені знадобитися, поки що не знаю, як. Дотепер він служив нам провідником.

- Провідником? - знову здивувався Фарамир. - Я багато чого можу зробити для тебе, Фродо, але тут я безсилий: якщо залишити цього бурлаку на волі, він може потрапити не до вас, а в лапи орків і під страхом тортур вибовкає усе… Його потрібно вбити або взяти в полон. Але такого дойду тільки стрілою і дістанеш.

- Дозволь тихенько спуститися до нього, - попрохав Фродо. - А ви тримайте луки напоготові, якщо знадобиться, застрелите мене, бо я ж не втечу…