Володар Перснів: Дві Вежі

- Навіщо готувати на вогні? - зарепетував Горлум. - Навіщо псувати гарне м’ясо? І навіщо Смеагорл вам їх віддав, бідний, голодний Смеагорл? Ай-яй-яй, дурний гобіт! Кролики молоді, ніжні, соковиті, їх треба їсти просто так, сирцем!

Він схопив випотрошену тушку і притис до грудей.

- Та годі тобі, - мовив Сем. - Що одному всмак, іншому отрута. Тобі наші коржики поперек горлянки, а нам - сире м’ясо. Ти мені кролика подарував, отже, я його можу готувати, як мені заманеться. Я ж не змушую дивитися, як ми будемо обідати! Злови собі іншого і ковтай хоч зі шкурою, аби не в мене на очах. Ти не побачиш вогню, а я - тебе, і обом буде приємно. Втім, я намагатимусь не надимити.

Горлум, тихо буркочучи, сховався в папоротях, «Гобі-тові, крім м’яса, потрібна ще і зелень, - подумав Сем, - мені б сюди якогось коріння або картопельки, не кажучи вже про свіжий хліб. Добре, обійдемося приправами…»

- Гей, Горлуме! - неголосно покликав він. - Ще робота є.

Горлум висунувся з-під листя, неприязно скривившись.

- Пару лаврових листочків, трошки чебрецю, шавлії - і все, але мені треба це пошвидше, поки вода не закипіла.

- Ні, - кинув Горлум, - це Смеагорлові зовсім не подобається. Смеагорл не їсть ані трави, ані корінців, ніколи, мій дорогесенький, поки не вмирає з голоду або не занедужає, бідний Смеагорл…

- Я Смеагорла в цьому казанку зварю живцем, якщо він не зробить того, про що його чемно просять! Я особисто тебе покладу в окріп, мій дорогесенький! Не сезон, а то б я ще послав бідного Смеагорла за ріпою та морквиною. Готовий битися об заклад, тут ростуть усякі дикі овочі. А дорого б я дав за десяток барабольок…

- Смеагорл не піде, ні, мій дорогоцінний, зараз не піде, - запхикав Горлум. - Смеагорл жахливо втомився, гобіт злий, бридкий! Смеагорл не буде копати корінці, моркву і картоплю. А що це таке - бараболя? [237]

- Бараболя - по-науковому картопля, - пояснив Сем, - улюблена страва мого старого і найкращий спосіб набити порожній шлунок. Зараз її не знайдеш, тож я тебе і не змушую. Будь добрий, нарви пучечок зелені, я буду про тебе тоді кращої думки. Якщо будеш слухняним, при першій же оказії так почастую - пальчики оближеш! Смажена картопля і риба - спеціальність фірми «Сем Гемджи»! ;

- Псувати смачну рибку на сковорідці! - не вгамовувався Горлум. - Дай мені сиру рибу, а свою картоплю можеш їсти сам!

- Ну що з тобою зробиш! - зітхнув Сем. - Марна трата слів… Йди собі спати! ‘

Довелося обійтися без Горлума; на щастя, все необхід- | не знайшлося під рукою. Сем накришив зелені і присів стерегти, поки закипить вода. Час минав, день був тихий та теплий, роса на траві і листі висохла. Незабаром кролики вже тушкувалися за всіма правилами в обох казанках. Сем дрімав, не забуваючи час від часу тикати м’ясо виделкою - чи м’яке, - і пробувати ложкою соус.

Нарешті все було готове. Сем зняв казанки з вогню і подався будити Фродо.

- Га? Що? Що таке, Сем? - запитав той, розплющивши очі. - Чому ти не спиш? Котра година?

- Десь дві години по світанку чи близько того. Зараз я почастую вас тушкованим м’ясом і супом, це вам на користь піде. Правда, немає ані цибулі, ані картоплі, та й їсти доведеться просто з казанка: у мене з собою, на жаль, ні серветок, ні порцеляни…

Фродо потягнувся і зітхнув.

- Чи тобі вдалося поспати? - суворо спитав він. - І не треба було розпалювати вогонь. Але я дуже голодний. Гм… Що це так пахне?

- Смеагорлів подарунок, - засміявся Сем. - Пара кроленят. Горлум, здається, вже шкодує про свою щедрість! На жаль, на гарнір нічого, крім зелені.