Володар Перснів: Дві Вежі

Маблунг розреготався:

- Ти що ж думаєш, шановний Семе, наш капітан тебе тут одного залишить? Спи, потім розберемося!

Розділ 5

ВІКНО НА ЗАХІД

Здавалося Сем не проспав і хвилини, коли його розбуркали, а день вже кінчався. Фарамир повернувся з усіма, хто уцілів після сутички. Чоловік двісті-триста зібралися на галявині поблизу. Вони сіли широким півколом, посередині присів на камені Фарамир, а перед ним, як бранець, приведений на допит, стояв Фродо.

Сем виліз із своєї папоротевої засідки; ніхто не звернув на нього уваги, і він присів під кущем, щоб усе бачити і чути, а при першому ж натяку на небезпеку кинутися на допомогу Фродо. Фарамир зняв маску, і Сему відкрилося владне і неусміхнене обличчя; сірі розумні очі виказували явну недовіру.

Фродо не зміг переконати капітана, і числені подробиці лише будили його підозри. Він допитувався, що робив Фродо у Рівенделлі, навіщо розлучився з Боромиром і куди тепер прямує. Особливо наполегливо розпитував він про прокляття Ісіддура, бо відчув, що саме на цю тему Фродо воліє мовчати. [245]

- Якщо ми вірно зрозуміли пророцтво, - наполяга Фарамир, - з появою напівросликів прокляття Ісилдур знову буде загрожувати нам. Якщо ж ви - ті самі на піврослики, то повинні були бачити цю річ - не знак яку - під час наради в Елронда. Виходить, Боромир З бачив. Чи це так?

Фродо промовчав.

- Отже, це так, - вів далі Фарамир. - Я хотів би дові датися ще про дещо… Усе, що стосується Боромира, даі мене дуже важливо. У літописах пишуть: Ісілдура вбилі стріла орка. Але таких стріл тисячі, вигляд однієї з них ні вразив би Боромира як знамення Долі. Ця річ ще при тобі’ Ти казав, вона захована. Може, ти ховаєш її самовільно’

- Вона не належить мені, - відповів Фродо. - І ні повинна належати нікому зі смертних, великих або ма лих. Мабуть, якесь право на неї має Арагорн, син Арахор на, що вів наш загін, як я вже казав.

- Чому він, а не Боромир - родовитий лицар країни заснованої синами Елендила?

- Тому^ що Арагорн прямий нащадок Ісілдура, син. Еленділа. Йому належить і меч - спадщина Еленділа.

Вигуки подиву пробігли по рядах гондорців. Залунал» заклики:

- Меч Еленділа! Меч Еленділа повертається до Мінас-Тіріта!

Обличчя Фарамира залишалося незворушним.

- Може, це і правда. Проте Арагорну доведеться, якщс він з’явиться, навести вагомі докази своїх прав. Я покинув місто шість днів тому; ні Арагорн, ні інші твої супутники там поки що не з’являлися.

- Боромир не висловлював сумніву щодо прав Ара-горна, - додав Фродо. - Коли ми розлучилися біля водоспадів Раурос, він збирався негайно йти до Мінас-Тіріта; коли ти повернешся, знайдеш його там, і він сам задовольнить твою цікавість. Боромирові, як і іншим моїм товаришам, відома моя справа, оскільки її доручив мені сам Елронд у присутності всієї Ради. Я прийшов сюди і піду далі, виконуючи свій обов’язок, але в чому він полягає, я не маю права казати нікому, крім посвячених. Знай тільки: супротивники Спільного Ворога не повинні ставати мені на перешкоді. [246]

Хоч би що діялося на душі у Фродо, говорив він стримано і з такою гідністю! Сем ледве погамував горду посмішку. Але Фарамир не піддавався:

- Отже, ти радиш нам займатися своїми справами і тобі не заважати? Боромир усе пояснить, коли повернеться! Аякщо не повернеться? Чи вважаєш ти Боромира своїм другом?