TextBook — Він назвав його ім’я?
— М-м… М-магдо… Мегдо… Мегіддо!.. А втім, ні. Це місто.
— Яке місто?
— Місто, куди я маю поїхати… Мегіддо. Атож, саме так воно зветься. Отуди, сказав він, мені доконче треба поїхати.
Дженнінгс уже гарячково копирсався у своєму портфелі, шукаючи географічну карту.
— Мегіддо… — бурмотів він. — Мегіддо…
— Ви чули про таке? — спитав Торн.
— Ні, але майже певен, що це в Італії.
Та виявилося, що це не так. Не було такого міста в жодній європейській країні. Дженнінгс з півгодини нишпорив очима по карті, аж поки згорнув її і безнадійно похитав головою. Тоді поглянув на посла й побачив, що той заснув. Дженнінгс не став його будити, а взявся до своїх книжок з окультизму. Невеличкий літак гудів собі в нічному небі, а він занурився у пророцтва щодо другого пришестя Христового. Його пов’язувалося з пришестям Антихриста, сина сатани, або ж Звіра, дикого месії.
«… І прийде на Землю дикий месія, нащадок сатани в людській подобі. Народить його згвалтована чотиринога тварина. Як молодий Христос ніс по світу любов і доброту, так Антихрист понесе зненависть і страх… І накази він діставатиме просто з пекла…»
Літак приземлився, сильно вдарившись об посадочну смугу. Дженнінгс кинувся збирати книжки, що порозліталися в усі боки.
У Римі дощило, раз у раз гуркотів грім. Швидко поминувши безлюдне приміщення аеровокзалу, Торн і Дженнінгс вийшли до стоянки таксі. Поки машина везла їх через усе місто, Дженнінгс тихенько закуняв. Торн сидів мовчки і, коли попереду постали освітлені статуї на Віа Венето, згадав, як він і Кетрін, тоді ще зовсім молоді, сповнені надій, ходили цими вулицями, тримаючись за руки. Обоє були невинні й кохали одне одного. Йому пригадався запах парфумів Кетрін, її мелодійний сміх. Закохані відкривали для себе Рим, як Колумб колись відкривав Америку. Так наче все місто належало тільки їм. Тут-таки вони вперше віддались одне одному. І тепер, вдивляючись у ніч, Торн подумав про те, чи випаде їм колись знову зазнати любощів…
— Ospedale Generale [26], — сказав водій і різко загальмував.
Дженнінгс ураз прокинувся. Торн визирнув у вікно й не міг нічого зрозуміти.
— Це не той будинок, — сказав він.
— Si. Ospedale Generale.
— Ні, той був старий, цегляний. Я ж добре пам’ятаю.
— Адреса у вас правильна? — спитав Дженнінгс.
— Ospedale Generale, — знову повторив таксист.
— Е differente [27], — стояв на своєму Торн.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фантастика Всесвіту. Випуск 2 » автора Електронна книга на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Девід Селтцер ЗНАМЕННЯ Роман“ на сторінці 80. Приємного читання.