TextBook У таких-от роздумах і минула в Торна ціла ніч.
Коли прокинулась Кетрін, її пошкоджене око ще дужче запухло й зовсім заплющилось. Збираючись до посольства, Торн настійно порадив їй усе ж таки вдатися до лікаря. Більше вони ні про що не розмовляли. Кетрін мовчала, а Торна вже цілком поглинули проблеми нового дня. Він був уже майже готовий до скорої поїздки в Саудівську Аравію, одначе тепер його гнітило невиразне передчуття, що їхати нікуди не слід. Він просто боявся. Боявся за Кетрін, за Деміена, за самого себе, боявся — і не міг збагнути чому. Навколо вчувалося якесь напруження, здавалося, ніби все їхнє життя в смертельній небезпеці. Раніше Торн ніколи не замислювався про смерть, вона була для нього чимось далеким і непевним. Але тепер саме це не йшло йому з думки. Те, що над його життям нависла якась страшна загроза.
У лімузині дорогою до посольства він нашвидкуруч заповнив бланки страхувальних полісів і накидав деякі настанови на випадок своєї смерті. Робив це механічно, не замислюючись над тим, що переймається такими справами уперше в житті. І вже аж тоді, як закінчив писати, раптом відчув свідомий страх. Увесь заціпенівши, він у похмурій мовчанці просидів решту дороги до посольства. Оте лихе передчуття й далі не полишало його.
Машина зупинилась, і Торн вийшов на тротуар перед посольством. У ту ж мить він побачив, як до нього метнулося двоє чоловіків. Один клацнув фотоапаратом, а другий заходився сипати запитаннями. Торн рушив був до входу, але ті двоє заступили йому дорогу.
— Містере Торн, ви вже читали сьогодні «Ріпорт»?
— Ні, не читав…
— Там є стаття про вашу няню, про ту, котра стрибнула…
— Я не бачив.
— Там говориться, що вона залишила записку…
— Маячня.
— Погляньте сюди, будь ласка! — Це вже сказав Дженнінгс, швидко переміщуючись і клацаючи затвором.
— Дозвольте мені пройти, — попрохав Торн, бо Дженнінгс саме став у нього на дорозі.
— Це правда, що вона приймала наркотики? — спитав другий репортер.
— Звісно, що ні.
— Після розтину в крові виявили якісь ліки…
— То був протиалергійний засіб, — процідив Торн крізь зціплені зуби. — Вона слабувала на алергію…
— Там говориться про надмірну дозу…
— Спиніться на секундочку! — попрохав Дженнінгс.
— Та дайте ж мені пройти! — гримнув Торн.
— Даруйте, це наша робота, сер.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фантастика Всесвіту. Випуск 2 » автора Електронна книга на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Девід Селтцер ЗНАМЕННЯ Роман“ на сторінці 33. Приємного читання.