Розділ 3 Поїздки та польоти

Химери Дикого поля

– Ні, але десь тисячу годин на авіасимуляторах налітав. Щоправда, на сучасних винищувачах, а не на таких музейних експонатах, – я вже контролював літак, роздивлявся, куди летіти. – Понамко, витри кров з карти, – попросив її, бо сам боявся кинути важіль керування.

– Красю, ти крутий! А я думала, що ти порнуху годинами дивишся! Сидить, напружене таке, пика червона! – вона витерла мапу. У дірку, через яку витягли пілота, сильно задувало. І мені було страшно.

– Понамко, іди у салон, дивися в ілюмінатори по обидва боки, щоб нас знову не атакували, – попросив я.

– Добре! – вона стрибнула у салон.

– Чисто! – крикнула невдовзі. Я кивнув. Роздивлявся мапу. Але вона була до одного місця, бо це мапа території навколо Оклункова. От би мапу Бар-Кончалаби сюди! Згадав, що ми летіли до башти на захід, потім узяли на північ і так тримали, аж поки не дісталися покинутої фортеці. Потім узяли трохи на схід. То зараз летіти на південь і дивитися, чи не побачу знайомі орієнтири. Збільшив оберти, мені хотілося якомога швидше забратися звідси.

– Понамко, що там?

– Чисто! Красю, як виберемося, я тебе буду називати Нестеров! – крикнула Понамка і засміялася. Вони любила стресові ситуації, у ній починав грати адреналін, а мені було дуже страшно. Схопився за важіль, перелякано оглядався навколо. Потім подумав, що ніколи ж не садив «кукурудзник». Якби «F-16», я б його посадив, я стільки разів його садив, я знав, що робити! Але цей «Ан-2»! Хоча технологія приблизно однакова. Знизитися, зменшити оберти, трохи задрати ніс і все. Клятий письменник! У яку халепу нас втягнув!

Краєм ока я помітив щось праворуч.

– Понамко, праворуч! – закричав з переляку.

– Щось наближається! – Понамка зовсім не злякалася. – Диви, падла, дракон, чи що?

Мене почало трясти ще більше. Збільшив оберти до максимуму. Але ця шкарабанка така ж швидка, як гуска на дорозі. Дракон наближався до нас.

– Нам капець! – заволав я. Якби це був невеличкий літачок, щось на кшталт «Сессни-180», можна було б спробувати маневрувати, але не на цьому сараї з крилами!

– Не бійся! Коли воно наблизиться, розвернись до нього правим боком, три секунди і різко вниз! – крикнула Понамка.

– Що ти замислила?

– Виконуй! – строго закричала Понамка.

– Слухаюсь! – відповів я з якимось полегшенням. Бо тепер можна було не чекати вірної смерті від якогось прибацаного чудовиська, якого бути не може, а виконувати накази керівництва. Подивився праворуч. Тварюка наближалася. Як вона могла так швидко літати? А хер з нею, мені було начхати, Понамка знає, що робити.

– Давай! – крикнула вона.

Я повернув літак праворуч. Почув постріли. Постріли! Чотири постріли, а потім я різко звалив літак униз, майже штопор, але удар у крило, літак кілька разів крутнуло, мене ледь не викинуло з крісла. Змушений був кинути важіль, щоб втриматися. Потім таки схопив його, ледь вирівняв літак, озирнувся.

– Понамко! – заверещав щосили, бо злякався, що її викинуло у двері, через які вона стріляла.

– Спокійно! – відповіла вона. – Не бачиш ту падлу?

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Химери Дикого поля» автора Івченко Владислав на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 3 Поїздки та польоти“ на сторінці 15. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи