Про братика-баранця

Пішли вони і так зробили, зловили її і принесли панові. А вона так закричала: ка-ка-ка-ка-ка, що утішаються всі, і з'їджаються пани і його рідня дивитись на качечку, така вона втішна.

А пані напалась на пана, щоб цю качечку зарізати.

— А то,— каже,— я пропаду!

А пан на те:

— Хіба в нас нема других качок?

Як це почув баранець, то побіг і сказав зараз качечці:

— Стережись, сестричко моя, бо тебе хотять зарізати.

А качечка каже:

— Як мене заріжуть, то ти укради пір'ячко з мене і швидко закопай де-небудь.

Так і зробилось, що качечку зарізали, і баранець дві пір'їнки вхопив і при припічку закопав. Аж за ніч десь взялись два стовпи зо срібними та золотими листочками по них. З'їжджаються всі пани, дивляться, дивуються, де це вони взялись при припічку? Як порозходяться всі, то баранець говорить до тих стовпів і вони йому одказують, говорять до нього.

Знов колись баранець почув, що пані каже до пана:

— Порубай, сердуню, ці стовпи, а то я пропаду.

— Нащо нам їх рубати,— каже пан,— вони такі гарні, нехай собі стоять.

Але пані пристає, щоб порубати. Баранчик цеє почув, побіг та й сказав стовпам:

— Сестричко, голубко, хотять тебе зрубати і спалити.

А стовпи кажуть:

— Братику, як нас будуть рубати, то хоч одну трісочку укради і перед покоями закопай.

Взялись зараз і таки стали рубати, а баранця зачинили в покоях, щоб він не бачив і не взяв ні трісочки. Аж тут на те прийшла бабка-бранка з покришкою по вогонь, і одна трісочка упала бабі в покришку, а ця баба взяла і сховала її за пазуху і забула за неї, та й принесла додому і кинула в скриню.

Через ніч з цієї трісочки стала панна ще краща, як ця сестричка баранця була.

Рано баба пішла в поле і вечором приходить, дивиться, що в неї у печі витоплено і все поприбрано. Баба здивувалась, сіла повечеряла і лягла спати. Рано встала і пішла знов у поле, аж приходить вечером і дивиться, що у неї хусти попрані, і їсти наварено, і так гарно поприбрано в хаті, та й думає собі баба: