Силач

Іде, іде, іде. Дочувся, що баба-шаркань вкрала три царські дівки й зробила їх жонами своїх синів...

Іде Іван глядати бабу-шарканя і насамперед потрапив до старшої дівки. Поклонився, а вона заплакала:

— Йой, тікай скоро, бо прийде мій чоловік-шаркань та тя вб'є. У нього три голови.

— Не журися. Який знак дає шаркань, коли вертається домів?

— Кине залізними вилами.

Іван розповів царівні, відки прийшов і для чого. Раз лиш кинув шаркань залізними вилами.

— Хто тут є з того світу? — гойкнув.

— Не є тут нікого,— відповіла жона.

— Бо є. Ти мені не говори. Виходь, хто тут є!

Іван вийшов. Подали собі руки й говорять межи собою. Шаркань розказав жоні, аби приготовила обід. Вона напекла для шарканя залізних паляниць, а для Івана пшеничних, для шарканя принесла залізного вина, а для Івана природного.

Як пообідали, шаркань звідає:

— Будемо ся рубати ци руками ся метати?

— Метатися...

Вийшли і почали: Іван вдарив шарканем у землю, що той забився до колін. А шаркань Іваном — до пояса. Іван витяг ноги і вдарив шарканем до шиї. Борзо взяв шаблю й відрубав 'му три голови.

— Но, тепер ти свободна. Чекай мене, я йду визволити твої сестри. Коли відходив, царева дівка дала йому шовкові нитки. Пішов до середущої. Вона каже:

— Біжи скоро геть, бо зараз вернеться мій чоловік-шаркань, що має шість голів.

— Не бійся нич. Твою старшу сестру я вже визволив. І тебе визволю. Який знак дає твій чоловік, коли вертається домів?

— Кине залізну палицю.

Раз лиш чують, щось задзвеніло. І палиця впала перед хижею. Царська дівка заховала Івана. Шаркань розчинив двері й скривився:

— Тут є чоловік з другого світу.