Розділ «РОЗДIЛ VI Найдовший. Бо дуже багато подiй тут вiдбувається… — Пiротехнiк Федiр Iванович Смирнов. — Ми йдемо у Гiппо-палас. — Мадемуазель Тереза. — Смертельний номер. — "Не вбивай мене, я вiдкрию тобi секрет…"»

— Пардон отсюдова! — пробасив швейцар, пiдхоплюючи Стороженка пiд другу руку. З-за городовика визирнула розлючена ряба пика Анема:

— Я тобi покажу, як за груди хапати! Убивця! Каторжник!

— За що? Та вiн же нiкого й пальцем не зачепив! — розгублено вигукнув Чак. — Вiн же…

Раптом, як з-пiд землi, виринула бiля Чака миршава постать лисого чоловiка в пенсне.

— Гiмназист! Ви чому пiсля восьмої вечора у публiчному мiсцi? Ану! — I класний наглядач схопив Чака за рукав. Ех! Тут мене така злiсть узяла, що я про все на свiтi забув.

— Та ви що! — закричав я. — Фараони клятi! Душогуби! Сатрапи царськi!… Ану пустiть!

Дивлюсь — завмерли, вирячилися всi навколо: i швейцар, i городник, i Анем, i публiка.

— Боже мiй! Звiдки воно взялося?! Якесь хлоп'я божевiльне! Хапайте його! — верескнула товста дама в капелюшку з страусовим пером.

— Держiть! Держiть! — залунало звiдусiль.

— Ага! Дзуськи Я невидимий! Ловiть вiтра в полi! — кричу я. Та раптом вiдчуваю — хапають мене за одну руку, за другу, за комiр.

— Пустiть! — кричу. — Ви що! Не чiпайте мене! Я ж невидимий! Я у вашому царському режимi не жив нiколи! Пустiть!

Та мене, як у кошмарному снi, стискають усе дужче й дужче. Менi вже й дихати нiчим.

I тут усе перед моїми очима попливло, закрутилося i…