Розділ «РОЗДIЛ VI Найдовший. Бо дуже багато подiй тут вiдбувається… — Пiротехнiк Федiр Iванович Смирнов. — Ми йдемо у Гiппо-палас. — Мадемуазель Тереза. — Смертельний номер. — "Не вбивай мене, я вiдкрию тобi секрет…"»

"Ху-у…" — перевiв я подих, коли вона нарештi сiла на трапецiї, вiтально пiднявши догори руку.

Зал вибухнув оплесками.

"Ну, здається, все гаразд. Усе буде добре. Вона переборола свiй страх".

Унiформiсти, швидко перебираючи вiрьовку, пiднiмали пiд купол до трапецiї стiлець, звичайний дерев'яний стiлець на гнутих нiжках.

Тереза взяла стiлець, поставила його двома заднiми нiжками на трапецiю i сiла на нього.

Усмiхаючись, вона сидiла на стiльцi, що стояв лише заднiми нiжками на хисткiй трапецiї, i спокiйно розгойдувалася, паче на звичайнiсiнькiй гойдалцi.

I раптом…

— А-а! — не своїм голосом закричав Стороженко. Один з тросiв, на яких трималася трапецiя, лопнув, i Тереза полетiла вниз, на арену.

— А-а-а!

Я не зрозумiв, як це сталося, але вона впала якраз мiж двох ведмедiв, якi стояли впритул один до одного. I тiльки це було причиною того, що вона не розбилася одразу на смерть. Покалiчена, вона ще змогла пiдвести голову й усмiхнутися.

Вiдчувши кров, леви й тигри нашорошилися, готовi до стрибка.

Ще мить i…

Цирк завмер.

I тут патлатий, скуйовджений дiдусь з великою сивою бородою, який стояв на гальорцi поруч з нами, щось голосно крикнув.

I чи то вiд того крику, чи хто його зна чому всi звiрi раптом кинулися геть з арени через iратчастий коридор.

За мить на аренi лишилася тiльки Тереза, яка лежала горiлиць, розкинувши руки.

Я глянув у ложу на Голозубенецького. Очi його горiли захватом, вiн усмiхався.

Наступної митi Стороженко, а за ним i Чак уже бiгли сходами вниз. Цирк збуджено вирував.

Коли ми, петляючи коридорами, збiгли нарештi вниз, Терези на аренi не було. Одна з секцiй iратчастої загорожi була знята, i унiформiсти вже занесли Терезу за форганг.

Стороженко кинувся туди.