Розділ четвертий З СИБІРУ В АВСТРАЛІЮ

Олена Миколаївна набрала на пульті керування номер програми. Зразу ж на екрані з’явилось кольорове стереоскопічне зображення, і мені здалося, що наче кімната щезла. В безхмарному небі над нами кружляв, спускаючись, стратоплан. Голос диктора промовив:

«Сьогодні до нашого міста прилетів із Верхоянського санаторію професор Хромов, який проспав у сибірській тайзі майже сто п’ятдесят років. Ми вже розповідали про нього нашим телеглядачам. Його зустрічала праправнучка Олена Миколаївна Хромова».

Праворуч на екрані з’явилась Олена Миколаївна з букетом квітів у руках. Прикривши долонею очі, вона дивилася, як стратоплан, кружляючи в синьому небі, йде на посадку. Зробивши декілька кіл, стратоплан понісся над аеродромом прямо на нас і, блиснувши на сонці крильми, з ревінням зник десь за нашими спинами. Стереоефект був такий великий, що я, мов колись перші кіноглядачі, які бачили паровоз, який мчав на них, мимоволі сахнувся назад.

«Побажаємо нашому гостеві успіхів, здоров’я і ще довгих років життя», — цими словами диктор закінчив короткий репортаж про моє прибуття.

…Вже засинаючи, з усіх подій цього клопітного дня я пригадав чудесний телевізор, який за один вечір провів нас по всіх країнах земної кулі, а наприкінці переніс на Місяць. Передача з Місяця за традицією скінчилася показом Землі, якою її видно з нашого найстарішого супутника: велика голубувата куля, що летить у чорному небі, всіяному зорями; крізь смуги хмар проглядають знайомі обриси материків і морів; на воді блищить сліпучо-яскрава пляма: це в Атлантичному океані відбивається сонце…