Розділ третій ЕЛЕКТРОН НЕВИЧЕРПНИЙ

— Якщо не пустите по-доброму — сам утечу.

Він помовчав, дивлячись у свою тарілку з супом, помішав його ложкою, пильно стежачи, як поблискують золотими іскорками кружечки жиру, далі сказав:

— Відпустити вас достроково з санаторію, я гадаю, можна.

— Оце спасибі! — вигукнув я.

— Тільки поїдете ви не сьогодні, а днів через три-чотири. Вам обов’язково слід пройти заключне обстеження.

— Але ж я не встигну. Мені ж їхати в Австралію!

Кінолу всміхнувся.

— Ви забули, що тепер вік зовсім інших швидкостей, ніж це було сто п’ятдесят років тому.

Питання вирішилось несподівано швидко і просто. П’ятого дня вранці, коли Кінолу прийшов по мене в палату, я вже приготувався до подорожі.

Біля під’їзду на нас чекав гарний автомобіль, схожий на краплину, з великим опуклим оглядовим склом, тупим носом, що обривався до землі, з кілем на задній частині кузова та двома невеликими крилами по боках, які робили машину остійною за великих швидкостей.

— Нічого не забули? — спитав Кінолу. — Тоді поїхали!