Розділ «ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ АЛІСИ Фантастична повість»

— Що робити? — спитала Аліса в археолога. Вона знала, що ніхто її не чує: всі чекають, коли відкриється люк і вийдуть космонавти.

— Ми далеко від корабля? — поцікавився Рррр.

— Кроків триста-чотириста. Не добігти. Піймають.

— Ой, — зітхнув археолог, — так близько — і не добігти! Я б, можливо, й добіг.

— Ні, тобі не донести балона з вакциною.

Але тут Алісі знову допомогла бабуся. Коли вона побачила, що члени уряду Колеїди пішли обабіч білого килима назустріч до корабля, бо членам уряду теж було несила ждати, вона відсторонила поліцейського і сказала:

— Там мій син.

І сказала це так упевнено, що поліцейський тільки вклонився і пропустив її.

Аліса схопилася за руку старенької, і, коли поліцейський спробував зупинити її, бабуся обернулася й промовила:

— А це його сестра, і я без неї ні кроку не ступлю.

— Тільки сумку залиште, — попросив тоді поліцейський. — Із сумкою не можна.

Аліса вчепилася за сумку, і вийшло замішання, тому що бабуся тягла вперед, поліцейський назад, а Аліса опинилася між ними. І тоді Аліса почула, як Рррр сказав космомовою, щоб ніхто не зрозумів:

— Відпусти. Пам’ятай про головне.

На щастя, поліцейський не почув. Другою рукою він намагався втримати інших зустрічаючих.

Аліса відпустила сумку і поквапилася вперед.

Вони підійшли майже до корабля. Але тут зупинилися всі.

“Колись на Землі зустрічали Гагаріна, — подумала Аліса. — Як шкода, що я так пізно народилася!.. Пора”, — сказала вона собі.

І в ту мить, коли люк відкрився і перший космонавт, капітан корабля показався у ньому, Аліса прошмигнула поміж генералом і головним міністром Колеїди, вислизнула з рук начальника почесної варти і помчала до люку.

— Стій! — кричали позаду.

— Не хвилюйтесь — почула вона бабусин голос, — це моя донька.