Розділ «УКРАЇНСЬКО-ПОЛЬСЬКА ВІЙНА, 1918-1919»

Урядово звідомлюють: До Головнокомандуючого Галицької Армії генерала Павленка звернулася найвища Рада мирової конференції з депешою, підписаною Вільзоном, Льойд Джорджем, Клемансом та Орляндо, в якій передана просьба здержати сейчас ворожі кроки перед містом і в околиці Львова. Така просьба вислана рівночасно до ґен. Розвадовского, команданта Львова. В часі тревання завішення оружжя війська обох сторін остануть на своїх позиціях. Комунікація залізницею між Львовом та Перемишлем лишається свобідною в міру конечної потреби для щоденного заосмотрення міста Львова. Найвища рада додає, що вона готова вислухати предложень що до матеріяльних і теріторіяльних претенсій обох сторін і посередничати в Парижі між делегаціями українською й польською, або також через посередництво відповідно кваліфікованої репрезентації, до котрої вибору обі сторони рішаться — а то в ціли переміни завішення оружжя на перемиря. Вислухання українських і польських репрезентантів що до їх суперечних претенсій є отже зависиме від формального услівя сейчасового заперестання ворожих кроків.

На основі тих телеграм рішилася Начальна Команда Галицької Армії в порозумінню з Радою Державних Секретарів приступити до часового завішення оружжя після лінії, яку визначають наші нинішні закопи. Комунікація між Львовом та Перемишлем лишається виключно тільки до довозу конечних для Львова харчів.

Славне Козацтво!

Це вже не услівя останніх переговорів, на які відповіла Начальна Команда Галицької Армії виповідженням перемиря і успішним бомбардованням Львова!

Граничною лінією лишається лінія нашого фронту, яку Ти Українська Оружна Сило держала власними — геройськими грудьми!

Антанта просить підписами президентів: Вильзона (Америка), Льойд Джоржа (Анґлія), Клєманса (Франція), Орлянда (Італія), щоб ми рівночасно з поляками здержали воєнні операції і торжественно прирікає вислання нової місії та безстороннє розслідження українсько-польської справи й просить про прислання української делегації до Парижа, яка малаби вести переговори з поляками, щоби закінчити кроваву війну межи обома народами.

Таку саму депешу, про завішення оружжя післала Антанта до команданта польського війська генерала Розвадовского.

Славне Козацтво!

Твоїм геройським пожертвованням добуло Ти признання Антантою Української Народньої Республики.

Від сьогодня можуть заступники Української Народньої Репубдики говорити як рівні з заступниками польської держави.

Це Ваша праця і Ваша вірність Україні!

Але справа ще не скінчена!

Україна жадає ще на дальше Вашої праці, а Рада Державних Секретарів разом з Начальною Командою, оперті на Ваші свідомі і карні ряди, сповнять з вірою в будучність Української Народньої Республики всю працю і поборють всі перепони, які стануть по дорозі скріплення і могучости нашої молодої держави.

Начальна Команда Галицької Армії і Рада Державних Секретарів, признаючи зміну поведення Антанти до Української Народньої Републики — готова заключити тимчасове завішення оружжя, але взиває Вас, Славне Козацтво, пильнувати фронту, з таким самим пожертвуванням і карністю, як до сьогодня і наказує рівночасно: Як довго справи дальше не розвинуться, здержатися від всяких зносин з ворогом, на якого мусимо й на дальше мати чуйне ухо, і все готові батерії і скоростріли на захід і схід!!!

Постій, 22. марта 1919.

За Начальну Команду Галицької Армії: Омелянович-Павленко, генерал-хорунжий, в.р., Курманович Віктор, полковник, шеф штабу, в.р. За Державний Секретаріят Військових Справ: Петро Бубела, отаман, в.р.

Властиво кажучи, 22. березня кінчається друга фаза нашої боротьби, бо в гру війшла дипльоматія Антанти.

Хоч інтервенцією Антанти (20.2.) наш оперативний плян демасковано, всеж на 9.3. наша ударна ґрупа здобулася на дуже важливий тактичний успіх. Цей успіх коштував подвійних, коли не більших, зусиль. Під моральним оглядом, висліди інтервенції були неґативні, особливо в запіллі де утворилася сприятлива ситуація для другої інтервенції.

Командування ударної ґрупи мало 9.3. добру тактичну ситацію, але не зважилося на використання своїх досягнень, щоби тим самим збільшити вагу операції. Н.К. намагалася в дальших боях виправити помилку, але без наслідків. "Боєву пружність" нашої ударної ґрупи, зогляду на слабість наших фронтових засобів, сполучення, ми могли підтримати тільки своєчасним скріпленням ґруп засобами запілля. Одначе це не сталося…

Розділ IV