Розділ «УКРАЇНСЬКО-ПОЛЬСЬКА ВІЙНА, 1918-1919»

Галичина Східна: Ґрупа Ген. Ромера: Українську атаку на Горі під Белзом відбито. Наші війська здобули Маґерів і зміцнені українцями дороги. До неволі взято 17 полонених.

Ґрупа ґен. Розвадовского: Українська артилерія обстрілювала львівську елєктровню, Персенківку, Скнилів і Скниловик. Ворожі патрулі, що підсовувались під наші окопи під Львовом, були вигнані. Неприятельська атака, попереджена сильним вогнем артилерії, на Городок Ягайлонський і дубанівський фільварок заломилася. Ворог заатакував Плішовиці (на півдні від Медики). Атаку відбито, беручи полонених і здобуваючи 1 кулемет. Судову Вишню зрідка обстрілювано українською гарматою.

14. 3.

Галичини Східна: Ґрупа ґен. Ромера: Під Белзом жвава розвідча діяльність. Українці заатакували о 7. год. рано Маґерів від Доброшина й Немирова. Атаку відбито. У нашій контр-атаці на Борки під Маґеровим один з наших відділів завдав великі шкоди ворогові й здобув 2 кулемети.

Ґрупа ґен. Розвадовского: Під Львовом вчорашній день пройшов загально спокійно. При відбиті атаки на дубанівський фільварок і Керницю війська наші здобули 4 кулемети й взяли кільканадцять полонених. Відділи полк. Бецкера зайняли по тяжкій бійці Бартятин, здобувши 2 кулемети й беручи кілька полонених. Відділи ротмістра Борковского витиснули українців й обсадили Черняву на північ від ст. Мостиська.

15. 3.

Галичина Східна: Ґрупа ген. Ромера: Українська артилерія обстрілювала Стаю й Угнів. Під Белзом жвава розвідча діяльність.

Ґрупа ґен. Розвадовского: Ворог обстрілював артилерією наші позиції на Схід і Південь від Львова, головний двірець і центр міста. Наша патруля вигнала українців і дійшла до Борек Домініканських. Ворожі патрулі, що підсовувались під Р. Руську й Карачинів, були розпорошені. Українську атаку на кульпарківський цвинтар відбито.

Беручи на увагу витворену ситуацію, Н.К. прийшла до висновку, що найбільше за три-чотирі дні треба очікувати контр-удару противника з лінії Ярослав — Перемишль у бік Городка Ягайлонського. Тому всі дальші зусилля Команди звертаються на витворення доброго положення для майбутньої зустрічі. Н.К. обернула свою ударну ґрупу обличчям на Захід, щоби в бійці з новими польськими скріпленнями, розмір яких було тяжко передбачити, підготовити нову комбінацію, що була намічена з двох уґруповань: фронтового в районі Судова Вишня — Яворів й крилевого в районі Судова Вишня — Самбір — Рудки. Ми не тратили надії одержати обіцяні поповнення.

Силу спротиву Н.К. базувала на криловій ґрупі, що моглаби бути підсилена перемишлянською ґрупою на напрямку Хирів — Мостиська. Від фронтової ґрупи очікувалося втримання її позицій. Навіть колиб у той час Городок був ще в руках поляків, всеж простір у 20 клм. відокремлював наші позиції під Судовою Вишнеювід ворожих відділів, що трималися в Городку Ягайлонському.

Загально ми намічали повторити, з певними відмінами, нашу операцію першої половини січня, коли то наші Бригади (Вольфа, Бізанца, Тінкля й Микитки) звели нанівець солідне розраховану акцію ґен. Ромера. Тут, як й раніше, за крилевим ударом мало бути рішаюче слово. Ясно, що вся ця комбінація набулаб більшого значіння з моментом підсилення наших боєвих частин свіжими поповненнями. Не треба забувати, що з малою перервою наші війська були вже в боях цілих три тижні.

13. коли наші війська знов роблять спробу опанувати Городок, починає помалу усталюватися лінія фронту. З польського боку починають вступати у бій частини з чеського (16. 3.) і познанського (18. 3.) фронтів. З підходом цих сил, поляки знов відновили сполучення з Перемишлем. Одначе вони все ще були не в силі розгорнути свого успіху. На фронті витворилася рівновага, яка була тоді для нас корисною не тільки під оглядом оперативним, але й дипльоматичним. І дійсно, 22. березня держави Антанти роблять свою другу інтервенцію.

Вражіння комісії Антанти щодо боєвої міці обох сторін, як це ми бачили вище, не були на користь поляків. Для комісії було ясно, що, без дипльоматичного (замирення на інших фронтах) і матеріяльної допомоги полякам, боротьба перейде у довготревалу й жорстоку війну.

Комунікат, який видано з цього приводу спільно Начальною Командою й Державним Військовим Секретаріатом, дає вистарчаючий матеріял для історії другої інтервенції Антанти.

Комунікат.

"ДО ГАЛИЦЬКОЇ АРМІЇ!

До Начальної Команди Галицької Армії і Ради Державних Секретарів прийшли сьогодня дві телеґрами, які отсим подаємо Вам до відома:

УПБ. Станиславів, 22 марта.

Урядове звідомляють: Американський посол в Берні передав сьогодня нашому державному секретареві Панейкові, який відїзджає нині з Льозанни до Парижа отсю урядову ноту американської мирової делегації, датовану 17. марта і адресовану до Державного Секретаря Панейка: "Президент Вільзон одержав Вашу телеґраму з 13. марта, в якій говориться про відносини між Україною та Польщею і про місію Ген. Бертельмі. Президент хоче, щоби ви були певні, що він вповні здає собі справу про положення й через те сейчас буде вислана на місце окрема місія коаліцій, щоби перевести доходження про цілу ту справу. Президент є певний того, що в ожиданню приїзду сеї місії і в загальнім інтересі — Україна сейчас задержить мілітарну акцію. Президент сподівається, що Україна матиме довіря до доброї волі коаліційних правительств — привести до вдоволяючої угоди між Польщею й Україною та через справедливу розвязку усунути конфлікти поміж обома народами.

УПБ. Станиславів, 22 марта.